"Горить свіча, як пам'ять, як сльоза"

Зроніть сльозу, бо ми не мали сліз.

Заплачте разом, а не поодинці.

Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,

Що мали зватись гордо – українці!

Згадайте нас – бо ж ми колись жили.

Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!

Пам’ять — нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано криваво-чорним кольором. Це було не стихійне лихо, а зумисне підготовлений голодомор 1932-33 років.

Голодомор — це трагедія, про яку говорити дуже складно, але потрібно. Особливо важко розповідати про ті рокові події дітям. Та ми все ж повинні це робити, для того щоб вони не забували про найстрашнішу трагедію в історії Україні.

Пам’ять про Голодомор має бути вічною, як реквієм, як пересторога всім сущим на Землі.