Чорнобиль

26 квітня - день Чорнобильської трагедії

Чорнобиль закутий колючим парканом

Чорнобиль...Згадаємо знову і знову

Це місце, окутане темним туманом -

Це пустка одвічна  - Чорнобильська зона

Колись така квітуча, Чорнобильська земля славилася чудовими краєвидами, щедрим врожаєм, зеленими лісами. Але 26 квітня 1986 року все змінилося. Саме тоді стався вибух на Чорнобильській АЕС. Відтоді ця земля стала називатися "ЗОНОЮ" непридатною для життя.

Аварія на Чорнобильській АЕС стала новою віхою в історії атомної енергетики, вона показала, наскільни небезпечна, позбавлена контролю сила атома і як важко вгамувати її.

Спливає рік за роком, але для нашої Батьківщина Чорнобиль залишається незагоєною раною. Ось уже 28 років дзвони Чорнобиля стукають в наші серця. Змушують нас зупинитись і озирнутись в той страшний 1986...й. Скільки зламаних доль? Сироти, що втратили батьків, ненароджені діти, хвороби, туга за рідним краєм... Скільки пройшло часу, чорний день Чорнобильської трагедії продовжує хвилювати людей: і тих, кого він зачепив своїм недобрим крилом, і тих, хто народився пізніше. Цей день буде обєднувати всіх одним спогадом, однією печаллю, однією надією.





Балерина

ХТО ТАКА БАЛЕРИНА?

Балет - це вистава, в якій дія показується танцем. танцівниця, яка бере участь у балетній виставі, називається балериною. Часто в балеті розповідається якась історія, але танцівники протягом усієї вистави не промовляють жодного слова. Вони показують історію за допомогою міміки та танцювальних рухів. Людина, яка придумує такі рухи, називається хореограф.

Балерина на сцені пурхає, ніби метелик, і, стаючи на носочки, крутиться, як дзига. Щоб так гарно танцювати, потрібно багато тренуватися. Кожний ранок танцівниця починає з того, що виконує спеціальні вправі, стоячи біля танцювальної стінки - деревяної перекладини, яка кріпиться біля величезного на всю стіну дзеркала. Потім вона виконує різні танцювальні рухи. І так кожний день.



Світле свято Великодня

ХРИСТОС ВОСКРЕС! УСЕ РАДІЄ,

СМІЄТЬСЯ СОНЕЧКО З НЕБЕС,

ПРОЗОРА РІЧЕЧКА ЛЕЛІЄ-

ХРИСТОС ВОСКРЕС!
ХРИСТОС ВОСКРЕС!

ВЕЛИКДЕНЬ... найсвітліше, найбільш шановане в народі свято, яке споконвіку символізувало перемогу над силами темряви і зла, уособлювало примирення і прощення. Святкування Великодня в Україні має надзвичайно багату традицію. Із ним поязано багато звичаїв: дарувати один одному особливі подарунки, прикрашати стіл. У цей день по всіх усюдах розносяться церковні дзвони.

У бібліотеці до цього свято оформлено книжкову виставку "Українська писанка", на які представлені видання, що розповідають про національні особливості Великоднього свята, а також традиції та звичаї, які повязані з цим святом, розкривають таємниці писанкарства. З виставки можна дізнатися, що потрібно покласти у великодній кошик, смачні рецепти пасок, печива та красиві великодні декорації для своєї оселі.

Світле свято Великоднє

Вітаємо усіх зі святом

Воскресіння Господнього !

Хай цей день дарує надію та

впевненість у завтрашньому дні,

поселяє спокій у серцях,

укріпляє віру та живить душу.

Хай у душі панує свято,

Хай успіхів буде багато!

Хай завжди і у всім щастить.

І хай вас Бог благословить!

 

Кораблі

ЯКІ БУВАЮТЬ КОРАБЛІ?  

На світі існує стільки різних кораблів, що всіх і не злічити. Є величезні багатопалубні  лайнери, як оцей.

Це справжнісінькі палаци води! Найбільший пасажирський корабель на планеті має назву "Морська оаза". Завдовжки він аж 360 метрів!!! На цьому лайнері 16 палуб. А ось пасажирів на такому гігантові поміститься понад 6 тисяч.

Інші пасажири перевозять тільки вантажі. Як оцей танкер.

У ньому переправляють через моря різні рідини: і нафту, і молоко.

Все, що не можна налити,- перевозять суховантажі.

А це - траулер,

у ньому є величезна сітка - мішок, щоб виловлювати рибу з океану. Цей корабель - ще й плавучий рибний завод. Усю виловлену рибу там одразу заморожують або готують з неї консерви.

А ще кораблі можуть бути величезними плавучими аеродромами для літаків. Вони називаються авіаносці. Це військові кораблі. І літаки на них також військові.

У холодних водах ходять неосяжні криголами. Вони дуже важкі. І не дарма - своєю вагою вони ламають товсту кригу. Так вони визволяють інші кораблі із крижаного полону.

Великдень

ВЕЛИКДЕНЬ

З приходом весни наближається одне з найбільших християнських свят - Великдень. Всі ми чекаємо цього свята з піднесеним настроєм, адже це і приход весни і завершення Великого посту.

Трохи історії

Саме слово "пасха" походить з єврейської мови, де воно звучить, як "песах" і перекладається, як "вихід", "перехід". Понад 5 тисяч років тому євреї вирушили з єгипетського полону до Землі Обітованої. Вони йшли пустелею довгих 40 років, не одне покоління людей змінилося за цей час, жоден з тих, хто народилися у неволі, не дійшли до свого нового дому. На згадку про визволення з рабства єврейський народ став святкувати Пасху.

Коли святкують

Принцип, за яким визначається дата Великодня є наступним: спочатку визначають, коли наступить перша місячна повінь після дня весняного рівнодення. Перша неділя після повного місяця і буде Великодньою. Певний час церкви жили у згоді, але 1054 року відбувся розкол християнства на західну і східну гілки. Пізніше, 1482 року папа Григорій 3 ввів новий календар, згідно з яким весна мала починатися на 13 днів раніше.
Писанки 

Перше пасхальне яйце Марія Магдалина піднесла римському імператору Тиберію. Коли Марія прийшла до Тиберія і оголосила про Воскресіння Христа, імператор сказав, що це так само неможливо, як і те, що куряче яйце буде червоним, і після цих слів куряче яйце, яке він тримав, стало червого кольору.
В нас фарбовані яйці розділяють на крашанки, крапанки, мальованки, дряпанки(шкрябанки) та писанки.
Крашанка -  яйце, пофарбоване в один колір ( червоний, жовтий, золотавий).
Крапанка - на поверхню яйця наносять
крапочки воску (капають), а після того занурюють його у фарбу. Коли поверхня яйця висохне, знову капають воском і занурюють яйце у темнішу фарбу.

Мальованка - яйце, розмальоване гуашшю,

акварельними або навіть масляними фарбами з допомогогю пензлика.
Дряпанка (шкрябанка) - на поверхні яйця, пофарбованого в темний колір, голкою або іншим гострим предметом  видряпується візерунок, орнамент.
Писанка - яйце, поверхня якого покрита різнокольоровим розписом, з допомогою воску та барвників.

День космонавтики

12 КВІТНЯ-

ДЕНЬ КОСМОНАВТИКИ

12 квітня 1961 року величезна ракета з першим космонавтом на борту - Юрієм Гагаріним піднеслася в небо. В цей день ми щороку відзначаємо день космонавики. До цього дня готувалися дуже довго. Вчені, конструктори - випробувачі і люди багатьох інших професій були задіяні у підготовці великого польоту. Потрібно було все врахувати, все передбачити, для того щоб політ пройшов вдало. Довго вибирали і льотчика - космонавта.

Яким повинен бути космонавт?

Сміливим, рішучим, зібраним. І здоров'я у нього має бути міцне: адже під час польоту і приземлення космонавт відчуває сильні перевантаження. А в космосі він буде перебувати в стані невагомості - випробування не з легких. Для того щоб визначити, чи відповідають кандидати в космонавти всі необхідним вимогам, їх довго і ретельно обстежує медична комісія.

І після довгих випробувань і обговорень було прийнято рішення: першим в світі космонавтом стане Юрій Гагарін.

  Нарешті настав вирішальний момент. 12 квітня 1961 року Юрій Гагарін на космічному кораблі "Восток" здійснив космічний політ. За 108 хвилин корабель - супутник з першим космонавтом облетів земну кулю і повернувся на землю. Це був потужний прорив в освоєнні космосу!

А потім була урочиста зустріч на святковій площі. За кілька годин Юрій Гагарін став найвідомішою людиною у світі. Коли по радіо прозвучало повідомлення про великий політ, вулиці всієї країни заповнилися натовпами людей. Всі хотіли привітати першого в світі космонавта, сина Землі, громадянина Всесвіту. 



ЇЖА КОСМОНАВТІВ

У відкритому космосі немає сили тяжіння, як на планеті Земля. Все ніби плаває в повітрі, як у воді, стає легким, як пух. Називається це явище невагомістю. Їсти з тарілок космонавти не можуть, бо їжа просто попливе. Тому продукти у космонавтів у вигляді пюре знаходиться в тюбиках, як у зубної пасти. І компоти, і чай вони п'ють через трубочку.

Літературна Сокирянщина

ЧОРНИЙ

ОЛЕКСАНДР ДМИТРОВИЧ

Народився 24 липня 1951 року в селі Вашківці Сокирянського району. Закінчив Хотинський сільськогосподарський технікум, факультет журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. Працював у Сокирянській районній газеті "Дністрові Зорі" літпрацівником, завідуючим відділом, заступником редактора, відтак - редактором районної газети "Вижницькі обрії), старшим випусковим у Чернівцях у редакції газети "Від Дністра до Карпат", керівником філіалу Чернівецького видавництва "Прут" у місті Сокиряни, з 1991 року - директор Сокирянської друкарні, з 2012 року - директор Сокирянського районного історичного музею. Один з ініціаторів заснування у Сокирянському районному відділі освіти в 1994 році газети для вчителів, учнів та батьків "Педагогічна думка", яку 5 років редагував на громадських засадах.

Творчі набутки:

Автор понад 2 тисячі статей, кореспонденцій, нарисів, замальовок, репортажів в обласних, республіканських, місцевих виданнях про людей праці, на сільськогосподарську тематику, про передовий виробничий досвід. Першим на Сокирянщині записав і упорядкував місцеві легенди.    Автор книг:

"Розкажу тобі легенду"(1992), "Диво твориться душею"(1994), "Новодністровськ засвічує вогні"(у співавторстві з Іваном Нагірняком 1992), "Сердечно вас вітаєм"(1997), "Долі врожаями колосяться"(2003), "Палітра наших слів"(2007), "Вашківці на сивих вітрах минувшини"(2009), "Місто, де сходить сонце"(2010), "У царстві коболчинського глечика"(2011), "Сокирянська бистрина"(2011).

Літературна Сокирянщина

ТУЛЮЛЮК -
КУШНІР ЛАРИСА ВОЛОДИМИРІВНА

Народилася 16 жовтня 1963 року в селі Нова Слобода, Сокирянського району. Закінчила відділення агрономії Ришканського радгоспу - технікуму. Нині живе у місті Сокиряни.

Значне місце у творчості Лариси Тулюлюк - Кушнір займають теми духовності, християнської моралі, любові до рідного краю, до матері Вкраїни, до їх людей. Її поезії друкувалися у Сокирянській газеті "Дністрові Зорі", журналі "Німчич". У Чернівецькому видавництві "Прут" вийшла друком поетична збірка "Поезії, народжені з любові"(2006).

СОКИРЯНЩИНА МОЯ

Чи чули ви, як пахнуть в лісі трави,

Як ніжно вранці дихає земля,

Як плачуть в полі скошені отави?

Скажу усім - це Сокирянщина моя.

Тут квітами всміхаються діброви,

В озерця заглядають небеса,

Сади в цвіту - до самої Молдови.

Найкраща в світі Сокирянщина моя.

Тут стиглий колос до землі схилився,

Пісень співає птаство у полях.

Води з криниць джерельної напийся,

Де оком глянь - все Сокирянщина моя.

                                            11.07.2006



Літературна Сокирянщина

НАГІРНЯК ІВАН СЕМЕНОВИЧ

Народився в селі Ломаченці Сокирянського району. Закінчив середню школу у рідному селі. Деякий час працював помічником майстра на тракторній бригаді рідного села.

У 1967 році вступив у Київський політехнікум звязку. У 1973 році розпочав свій творчий журналістський шлях на сторінках газети "Дністрові Зорі", згодом працював заступником директора глибоцької районної газети "Будівник комунізму", в редакції новодністровської багатотиражки "За высокие тэмпы", а також обласних газет "Молодий буковинець", "Буковинське Віче", "Буковина".

Закінчив Львівський державний університет імені Івана Франка, факультет журналістики.

З 1982 року проживає в місті Новодністровську.

Автор книг:

"Новодністровськ засвідчує вогні"(1992), "Мелодія давньої юності"(1999),"Прозріння"(2001), "Світло з людських долонь"(2003), "Стежки крізь серце"(2004), "Жіноча доля"(2005), "Відлуння незабутніх стріч"(2006), "Сповідь"(2006), "Озирнися з Гострої Скали"(2008), "Окрилені долі"(2008), "Енергія"(2010), "Таїнство світлого празника"(2012), "Перевесла"(2012).

Нагірняк, Іван Семенович. Таїнство світлого празника: оповідання/І. С. Нагірняк, Є. С. Нагірняк, В. Б. Ярова.- Чернівці: Букрек, 2012.- 172с.: іл.

Нова книга українського письменника Івана Нагірняка, педагога Євгенії Нагірняк та художниці Валентини Ярової про дітей і для дітей. Не вигадані, а написані на життєвих прикладах оповідання підкуповують щирістю і правдивістю. Утверджуючи такі моральні цінності, як любов до природи, до малої батьківщини, порядність, чесність, доброту, повагу до старших, автори засівають ці чесноти і вічні цінності в дитячі душі. Як це важливо в наш час! Книга зацікавить і дорослих, бо спонукає згадати дитинство, давніх друзів, рідних і близьких.

Літературна Сокирянщина

МЕЛЬНИК ГАЛИНА ТЕРЕНТІЇВНА

Поетеса, музикант і композитор, авторка поетичних збірок "Дерево життя" (2004), "В полоні любові земної"(2006), "Дарую вам щирість свого словоцвіту"(2006), "Привіт, мої любі!"(2009), " Її загадковості магія"(2012).

Філолог за фахом, довгий час працювала музичним керівником у ДНЗ "Радість", активна учасниця народного хору "Калина", авторка числених пісень дорослого і дитячих репертуарів. Її вірші та пісні у виконанні юних талантів неодноразово посідали призові місця на престижних всеукраїнських дитячих фестивалях - конкурсах.( "Чорноморські ігри","Казки старої фортеці","Дністрові соловейки", "Крок до зірок", "Мандрівний музика").

Крутий Стас

Стас казав: " Я вже й мобільний,

І комп'ютерний, і стильний".

Стас "крутим" у школі був

І ... два бали хапонув.

В Україні

В Україні сонечко

сяє найясніше,

В Україні дощичок

  Ллється найрясніше.

    В синім небі - стрічечка,-

    То цвіте веселка

 Й заглядає в річечку,

Мовби у люстерко.

  Українську пісеньку

   дітвора співає,-

 Нашу всю родиноньку

   Та й розвеселяє!





Літературна Сокирянщина

ЛОГІНОВА 
ОЛЕНА ВОЛОДИМИРІВНА
Народилася 27 жовтня 1973 року в місті Сокиряни.
"Вірші приходять до мене не заплановано, як гість, якого не чекав"
У дитинстві батьки Олени зіштовхнулися з проблемою: маленькій Оленці вже три рочки, а вона ще й досі не розмовляє. Тож тато брав дівчинку на руки і читав їй поезії Пушкіна, Лермонтова, Франка. Одного прекрасного дня дитина заговорила і відтоді захворіла....віршами. А в чотири роки вже читала сама. Олена пише для дітей, але не може сказати, що це дуже легко.
" Тому що Бог так дає - ти маєш бути в той момент, коли пишеш, тою маленькою дитиною, не такою дорослою тітонькою, а маленькою п'ятирічною дитиною, говорити її словами, щоб було цікаво. У них є компютери, вони справляються з мобільними телефонами навіть краще, ніж дорослі. І тому хочеться, щоби ця дитинка ще долучилася до чогось доброго".
Навчалася Олена у Сокирянській середній школі № 1, у 1995 році закінчила Чернівецький держуніверситет.
Зараз Олена Логінова - науковий співробітник музею Володимира Івасюка у Чернівцях.
Автор збірок поезій та дитячих віршів:
"Лабіринт душі", "Акварелі любові", "Миттєвості", "Подих серця", "Відлуння дощів", "До берегів істини". Художник - ілюстратор віршів для дітей Тетяна Полушина.

Квітка бажання

Пелюстки ласкавої квітки

До серденька пригортаю.

Нехай не хворіють дітки -

Найбільше цього бажаю!

Молитва

У молитві щирій,

Господе, благаю:

Дай всім людям миру,

щастя безкрає,

Здоров'я дорослим, злагоди родині.

В радості зростати

Мені, малій дитині.



Літературна Сокирянщина

КРИВИЙ МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ

Народився 19 грудня в селі Коболчин, Сокирянського району.  Там закінчив середню школу. Рано почав писати і друкувати свої літературні твори. Згодом, здобув фах журналіста у Львівському університеті ім. Івана Франка. Працював у різних засобах масової інформації рідного краю.

З сімдесятих років минулого століття живе й працює на Рівненщині. Займав ключові посади в недержавних телекомпаніях "10-ий канал" та "Сфера ТВ" міста Рівного. Веде майже двадцять років авторську телевізійну програму "Зблизька". Його гостями були відомі політики, громадські діячі, письменники, художники, артисти, інші знамениті люди регіону та держави.

Написав і видрукував 13 літературно- художніх книг для дітей, молоді та дорослих. Серед них ‑ "Лінька одужала", "Біля чужої криниці", "Кумедне дитя", "Хто вкрав Місяць?", "Шафа для жирафа", "Недопите вино", "Зарубки на серці" та інші. Створив чимало телевізійних фільмів та програм. Заслужений журналіст України. Член Національної спілки журналістів України.

Літературна Сокирянщина

ГУСАР 

ЮХИМ СЕМЕНОВИЧ

Народився 7 січня 1945 року в селі Ломаченці Сокирянського району. У 1975 році закінчив факультет журналістики Лівівського державного університету імені Івана Франка. Трудову діяльність розпочав механізатором колгоспу імені 28 червня у рідному селі, служив у армії і співробітничав у військових газетах "На страже", "Слава Родине". Після звільнення у запас працював інспектором по кадрах Сокирянського райсільгоспуправління, з квітня 1967 року працював у районній газеті "Дністрові Зорі", завідуючим відділом сільського господарства. У 1976  - 1983 роках працював заввідділом пропаганди і агітації Сокирянського райкому Компартії України. Впродовж 1983 - 90 років працював завсектором преси, радіо, телебачення в Чернівцях. У 1990 році заснував і був першим редактором газети "Чернівці". З 1995 року - головний редактор газет "Захист", "Кліп","Разом". З 2001 року - головний редактор обласного видання СПУ у Чернівцях "Правдивий поступ".  Був власним кореспондентом по Чернівецькій області всеукраїнського видання "Захід". З 10 вересня 1995 року - голова фонду памяті журналіста Григорія Шабашкевича. Обирався членом правління обласної організації НСЖУ. Нині член ревкомісії облорганізації НСЖУ, голова ради ветеранів - журналістів Буковини, член редакційної газети "Буковинське Віче", керівник Центру захисту правди історії Великої Вітчизняної війни Чернівецької обласної організації ветеранів України.

   Юхим Гусар – автор книг:

"Сокиряни” (1984, 1986)

“Розвідник Микола Кузнєцов у Чернівцях” (1990)

 “Чернівці. Хронопутівник. Що? Де? Коли?” (1991, у співавторстві з Розумним С. М.)

“Сяйво життя” (2000)

“Не згасне зірка на небосхилі” (2001)

“Пароль: біла стрічка” (2001)

 “Зірки не гаснуть” (2003)

“Край Сірету-Черемошу, омитий Дністром і Прутом” (2007)

“Голос ніжності і правди” (2007)

“Буковинський календар” (2008)

“Коронованим словом” (2009)

“Роями линуть мелодій звуки” (2009)

" Священний курган край села” (2009)

Літературна Сокирянщина

ГАНДЗІЙ ВАСИЛЬ ВАСИЛЬОВИЧ

народився 28 березня 1930 року в селі Романківці, Сокирянського району, Чернівецької області. Український поет, прозаїк, краєзнавець, фольклорист, етнограф, член Національної спілки журналістів України. Почесний громадянин села Романківці. З 1947 року працював у місцевому колгоспі, заочно закінчив Хотинський технікум. Очолював рільничу бригаду, працював агрономом. Без відриву від виробництва закінчив історичний факультет Чернівецького університету. Викладав історію у місцевій середній школі. Писав вірші. Редагував місцеву газету "За високий урожай". Друкувався у районній газеті "Колгоспне життя" відтак "Дністрові Зорі", де був членом літературно - мистецького об'єднання "Польова веселка", яке очолював поет Олексій Бондар. Вірші, публіцистику друкував в обласних газетах  "Чернівці " Буковина", "Буковинське Віче".

Творчий доробок:

Збірка поезій "Думка сивого жита" (1992)

Історико - краєзнавчий нарис "Моє село крізь століття, епохи і роки" ( 2000)

Збірка поезій "На перехресті літ"(2003)

Збірка поезій "Далеке і близьке" (2006)

Літературна Сокирянщина

ГОНЧАР-БАГРІЙЧУК
ІННА МИХАЙЛІВНА
Народилася 27 січня 1969 року в селі Коболчин Сокирянського району Чернівецької області. Закінчила з золотою медаллю середню школу в місті Новодністровськ, педагогічний факультет Кам'янець - Подільського педінституту імені В. Затонського. Викладала українську мову і літературу у школах і гімназії міста Новодністровська, працювала у бібліотеці. Нині - відповідальний редактор друкованого видання " Наша газета. Новодністровськ".

Її поезії та вірші вихованців літературної студії "Струни душі" опубліковані у збірках "Квіти власної душі"( 1999), "На зламі двох віків" ( 2001), "Зоряні мости"( 2002), виданих у редакції чернівецької газети " Крайова освіта". Вийшли друком власні  поетичні збірки: " За пензлем дивовижного митця"(2001), " Душі прозорої краплини" ( 2006).



Творчість наших читачів

ФЕДЧИШЕНА АНАСТАСІЯ
МАТУСІ

Мамо мила і рідненька,

Дорога ти моя ненько,

За твою щедрість і доброту

Міцно я тебе люблю.

КАЛО АЛІНА
МАМІ
Моя мама - добра, лагідна, красива
І я люблю її за це.
Щиро дякую, матусю,
Що так любиш ти мене.

ПАНОВА МАРІЙКА

Мама моя мила,

Гарна та прекрасна.

У скрутну хвилину

Допоможеш завжди.

Пригорнеш до свого серця

Одразу тепло стане.

Від твого тепла й любові

Всякий лід розтане.

Літературна Сокирянщина

БРОЗИНСЬКИЙ МИХАЙЛО ФЕДОРОВИЧ

народився 29 жовтня 1947 року в селі Михалкове Сокирянського району.У 1965 році закінчив середню школу у рідному селі, у 1972 році - філологічний факультет ЧДУ. Трудову діяльність розпочав у 1965 році на посаді коректора, відтак був літературним працівником, завідуючим відділом листів і масової роботи, відповідальним секретарем редакції Сокирянської районної газети " Дністрові Зорі". З 1972 року - відповідальний секретар Чернівецької обласної газети " Молодий буковинець" . З 1979 року - в Чернівецькій облтелерадіокомпанії головний редактор творчого обєднання інформаційних суспільно - політичних та економічних програм. З 2008 року - літературний редактор газети "Буковинське Віче". Майже 20 років очолював найбільшу журналістську організацію на Буковині,  де було на обліку понад 60 членів НСЖУ.

ТВОРЧІ НАБУТКИ:   
Квіт папороті: поезії, новели, оповідання, нариси, статті.- Чернівці: Букрек, 2007.-284 с.
  Сонячний зайчик: вірші для дітей.- Чернівці: Букрек, 2009.- 24 с.  Букрек, 2009.- 24с.
 Незрадлива колиска моя: поезія, проза.- Чернівці: благодійний фонд журналіста Г. Л. Шабашкевича, 1996.- 53 с.

  Літа на долоні: журналістика, нариси, статті, нотатки.- Чернівці: Букрек, 2010.- 208 с.
  Босоніж по стерні: повість про час і про нас.- Чернівці: Букрек, 2012.- 208 с.
  Дотик ранкової зорі: лірика.- Чернівці: Місто, 2012.- 112 с.

Сокиряни

Де цвітуть троянди, де пливуть тумани,

Де каштани білі сяйвом виграють,

В ранішнім серпанку рідні Сокиряни

Над Дністер - рікою гордо устають.

Як про рідне місто тут не заспівати,

Про його величних, дужих трударів,

Як його каштанів білих не кохати,

Під якими ніжну молодість зустрів.

Хай лунає пісня і пливуть тумани!

Хай цвіте черемха і п'янить жасмін!

Дорогі, кохані, рідні Сокиряни

Вам від всього серця мій земний уклін.

Хатка для дятлика

Хто це стукає в саду,

Не дає Миколці спати?

Дятлик чорний на біду

Розпочав кору довбати.

Ти, Миколко, не сердись,

Встигнеш, хлопчику, поспати,

Дятлик - майстер заходивсь

Нову хатку будувати.

Сонечко у ранці

Треба вже щодень Оксанці

Прокидатись рано - вранці.

Бо у школу має йти,

Щоб сонечко принести.

Йде Оксанка на урок

Добре вивчивши урок.

А коли назад вертає,

У зошиті сонечко сяє.

В Колі - дощик накрапав,

Бо уроку він не знав

... Йде Оксанка в школу вранці,

Щоб принести Сонце в ранці.