Віктор Максимчук

Народився 17 квітня 1963 року в селі Нова Слобода , Сокирянського району, Чернівецької області. Закінчив Чернівецький фінансовий технікум, Національну академію внутрішніх справ України. Магістр інституту управління Національної академії внутрішніх справ України. працював старшим інспектором Сторожинецької районної інспекції державного страхування, секретарем комітету комсомолу Сокирянського СПТУ № 23, пройшов шлях від дільничого інспектора до начальника районного відділу міліції (м. Вижниця, Чернівецької області). У 1987 році був учасником ліквідації аварії на Чорнобильській атомній станції. 

Творчість

Працював заступником, головним редактором літературно - мистецького та науково - освітнього видання "Німчич".

Віктор Максимчук автор поетичних збірок

- Незваний гість (2002)

- Кує літа зозуля (2005)

- Я, мов напружена струна (2007)

- Осінь на пероні (2010)

- Іду до себе (2011)

Візнаки

- Лауреат літературно - мистецької премії ім. Георгія Гараса  - 2004 р.

- Лауреат літературної премії ім. Дмитра Загула  - 2007 р.

- Лауреат 15 загальноосвітнього конкурсу "Українська мова - мова єднання" - 2014 р.

Кредо поета

"Спробуйте позбавити поета необхідної щиросердечної самоти, чи не дайте йому можливості писати, чи позбавте його відпочинку, перетворивши процес праці на підневільну працю  - і ви уб 'єте його"  (Оповідання "Люблю грозу")

Прозрілим - храм.

Сліпим - дорога. 

Стражденним - рай. 

Святим - вінець.

Душа поета - пісня Бога,

Надія страдницьких сердець.