Діти XXI століття – не гірші. Вони не ліниві, не невдячні, не «залежні від телефонів». Вони просто інші, тому що виросли в іншій реальності. У світі, де соціальні мережі, хейт і нескінченний тиск бути ідеальними стали нормою. У цьому хаосі вони часто залишаються самотніми.
Але найціннішого в неї може не бути – тебе.
Твоєї уваги, щирого інтересу, справжньої залученості. Бо любов – це не подарунки, не відпочинок all-inclusive і не новий гаджет. Любов – це сісти поруч, подивитися в очі й по-справжньому вислухати.
Бо якщо ти не почуєш свою дитину, її почує хтось інший.
І не завжди це буде людина з добрими намірами.
Це може бути «друг» з інтернету, який скаже: «Я тебе розумію» – і почне маніпулювати.
Це може бути компанія, яка поставить ультиматум: «Або ти як ми, або ти – ніхто».
Це може бути хвиля хейту, яка накриє тільки тому, що комусь здалося, ніби вона «не така».
Сьогодні діти не просто ростуть під тиском – вони під постійним наглядом.
Будь-яке фото, пост, коментар можуть стати приводом для насмішок.
Будь-яка слабкість може бути використана проти них.
І найстрашніше – раніше хоча б удома можна було сховатися від цього.
Тепер хейт не закінчується після шкільного дзвінка.
Він приходить додому, в телефон, у кожне повідомлення, що спалахує на екрані.
А ти? Думаєш: «Якщо не скаржиться – значить, усе добре».
«Якщо посміхається – значить, немає проблем».
Але діти не завжди говорять прямо, що їм боляче.
Вони кричать мовчанням.
Перестають говорити, перестають питати, перестають шукати твоєї уваги.
І ти думаєш: «Усе спокійно».
Але саме в цей момент усе починається.
Діти не перестають бути дітьми лише тому, що в тебе немає часу.
Вони не перестають потребувати любові, тепла й відчуття важливості.
Вони просто перестають питати.
І це той момент, коли ти програєш
Немає коментарів:
Дописати коментар