Я ніколи ще так не молилась,
Так налякана ще не була.
Так не їлось, не спалось, не снилось,
Й не була я така іще зла.
Я ніколи так не проклинала,
Й не просила «живи!» водночас.
Я ніколи так не вимовляла
Імена дорогі повсякчас.
Я ніколи ще так не любила,
Це життя ще не знала на смак,
Так надія в мені не жевріла,
Не чекала ще ранку отак.
Я ніколи, ніколи не знала,
Слова «тихо» блаженную мить,
Я ніколи ще не відчувала,
Як землі моїй рідній болить.
Я ніколи не бачила силу,
Що єднає народи усі,
Я ніколи ще так не раділа,
Земляків своїх мужній красі.
В мені воля ще так не звучала,
У валізу не влізе вона.
Як багато я не помічала
До жахливого слова «війна».
© Катя Сорока
Немає коментарів:
Дописати коментар