ДОНЕЧЦІ
Поки спиш, пришиваю рудому ведмедику лапку Допиваю свій чай і читаю невтішні новини. Вже нема запитань, тільки оклик і знову – три крапки, Під якими майбутнє – твоє і моєї країни… І так сумно, що друзів насправді лишилася дрібка, Що усі вороги – аж настільки нікчемні й убогі, Трансформую ненависть до них – то у жабку, то в рибку… Ти навчила мене малювати. І вірити в Бога. Тож молюся. Малюю. Заповнюю аркуш і тишу. Поки спиш. Поки бачиш цей світ у рожевих відтінках. А ведмедик підморгує: певно, рудому видніше, Що добро переможе. Маленька моя українко… Анна Багряна
Немає коментарів:
Дописати коментар