Дві трійки фатальні, як символ ненависті й горя.
Цей рік тридцять третій ще й досі у серці пече
Якимсь несказанним і вічно страждаючим горем.
Голод... Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 - 33 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам`ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.
Народ України памятає сторінки свого життя, але з часом увійдуть у небуття свідки тих трагічних подій Великого Голодомору. А тому варто робити все, щоб їх нащадки, особливо молодь, знали про ті лихоліття, свято берегли їх у своїй пам`яті в ім`я того, щоб таке страшне минуле ніколи не повторилось.
Подіям голодомору 1932 - 33 років було приурочене чергове засідання читацького клубу "Старшокласник" у формі історичної години "Голодомор - невиплакані сльози України", яку провела бібліотекар Овчар Тетяна Михайлівна з учнями 6 - Б класу гімназії (класний керівник Бабін Яна Василівна).
Присутні ознайомилися із трагічними сторінками тих страшних подій української історії, зокрема і фактами Голодомору безпосередньо в нашому краї. В уяві кожного постали жахливі картини: опухлі і змучені від голоду діти, зневірені та знедолені дорослі...
Голодомор 1932 - 33 років в Україні назавжди залишиться в нашій пам`яті, як одна з найстрашніших сторінок минулого, тому що пам`ять - це нескінченна книга, в якій записано все життя: і життя людини, і життя країни.
Немає коментарів:
Дописати коментар